X Міжнародна науковопрактична конференція «Global achievements and current trends in the development of science», 11-13 березня 2024 р., Софія, Болгарія
Юриспруденція
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО ЄС І ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ
Михайло Саліта
магістр бібліотекознавства та інформаційної науки
(Інститут Пратт),
магістр освіти (Університет Туро),
сертифікований тренер з білінгвальної
освіти та поведінкового аналізу
магістрант Одеської юридичної академії,
спеціальності “Міжнародне та європейське право
Інституціональне право Європейського Союзу (ЄС) відіграє вирішальну роль у формуванні європейського правового простору, зокрема у сфері відновлення прав власності (реституції). В умовах глобалізації та посилення міжнародної інтеграції, це питання набуває особливої актуальності, вимагаючи комплексного підходу та детального аналізу в контексті інституціонального права ЄС.
Отже, Інституційне право Європейського Союзу (ЄС) є фундаментальним компонентом, який визначає правові засади функціонування і структуру ЄС, включаючи його основні органи та процедури прийняття рішень. Ця галузь права охоплює норми, що регулюють взаємодію між різними інституціями ЄС, а також відносини між ЄС та його державами-членами. В контексті соматичних прав, інституційне право ЄС набуває особливої важливості через його роль у захисті та просуванні прав людини в межах ЄС. Наприклад, процеси конституціоналізації ЄС, такі як парламентаризація та інституціоналізація прав людини, підкреслюють стратегічне використання ідентичності, цінностей і норм ЄС для впливу на держави-члени щодо впровадження конституційних змін. Таке стратегічне використання ідентичності ЄС в контексті прав людини демонструє зв’язок між інституційним правом та захистом соматичних прав, підкреслюючи важливість правової рамки ЄС у підтримці фундаментальних прав і свобод [1].
Інституціональне право ЄС, що охоплює норми, регулюючі структуру, функціонування, повноваження та процедури органів ЄС, забезпечує основу для захисту та відновлення прав власності (реституції) через розробку та імплементацію директив і регуляцій, які мають на меті захист прав власників. Однак, відновлення прав власності (реституції) стикається з низкою викликів, зокрема у ситуаціях, коли власність була втрачена або пошкоджена внаслідок незаконних дій. ЄС розробляє механізми захисту, що включають компенсаційні схеми та судове переслідування, а також адміністративні процедури для ефективного відновлення прав. Європейський Суд юстиції відіграє ключову роль у вирішенні спорів, пов’язаних з правами власності, через інтерпретацію та застосування норм інституціонального права ЄС. Рішення суду формують важливі прецеденти, що сприяють уніфікації та гармонізації законодавства держав-членів у цій області.
Існує два основних вида розуміння поняття «реституція», що походить від латинського слова “restitutio”, означає відновлення або анулювання. Перше розуміння – вона є механізмом у міжнародному праві, що передбачає відповідальність держав за повернення активів, які були незаконно вилучені та вивезені з території країни, що зазнала ушкоджень, зазвичай у період воєнних конфліктів. До предметів, які можуть бути повернуті за допомогою реституції, належать промислове обладнання, транспортні засоби та культурні цінності, такі як бібліотечні збірки, окремі мистецькі твори або цілі колекції [2]. Друге розуміння – більш широке та означає відновлення права власності (реституції) та є категорією цивільного права.
Конституція України як основний закон держави закладає фундаментальні принципи захисту прав власності, що відіграють вирішальну роль у створенні правової держави та розвитку ринкової економіки. Стаття 41 Конституції України гарантує кожній особі право на власність, включаючи право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ця стаття виступає як основоположний захист від свавільного втручання держави чи третіх осіб, підкреслюючи важливість приватної власності в соціальній та економічній стабільності країни [3].
Перспективи розвитку інституціонального права ЄС у контексті відновлення прав власності (реституції) здаються оптимістичними. Очікується, що з посиленням європейської інтеграції та розвитком правових механізмів захисту, права власників будуть захищені ефективніше. Важливу роль відіграє і подальше розвиток юриспруденції Європейського Суду юстиції, що сприятиме створенню більш стабільного та передбачуваного правового середовища для власників. Таким чином, інституціональне право ЄС і відновлення прав власності (реституції) залишаються важливими аспектами європейського правового дискурсу, що вимагають постійної уваги, дослідження та адаптації до змінюваних умов глобалізованого світу.
Проблематика відновлення прав власності (реституції) в контексті ЄС не обмежується лише внутрішніми правовими механізмами та інституціональними процедурами. Вона також тісно пов’язана з міжнародно-правовими стандартами та взаємодією з правовими системами держав-членів. Це означає, що ефективність захисту та відновлення прав власності (реституції) значною мірою залежить від здатності ЄС адаптувати та інтегрувати міжнародні норми у своє законодавство, а також від волі та готовності держав-членів впроваджувати європейські директиви на національному рівні.
Значну увагу варто приділити і практичному аспекту відновлення прав власності (реституції). Наприклад, процедура повернення втраченої або незаконно відчуженої власності часто супроводжується складнощами, пов’язаними з доведенням права власності, оцінкою збитків та визначенням відповідальних осіб. Тому важливим напрямком удосконалення інституціонального права ЄС є спрощення та оптимізація процедур відновлення прав власності (реституції), а також посилення механізмів їх захисту.
Окрім того, цифровізація та розвиток новітніх технологій відкривають нові можливості для захисту та відновлення прав власності (реституції). Використання блокчейну, наприклад, може забезпечити більшу прозорість та надійність у реєстрації прав власності, а також спростити процедуру їх відновлення. ЄС має потенціал стати лідером у впровадженні цих інновацій, встановлюючи стандарти, які можуть бути прийняті на міжнародному рівні.
В контексті відновлення прав власності (реституції) важливо також звернути увагу на соціальний вимір цього процесу. Врахування інтересів усіх заінтересованих сторін, зокрема малозабезпечених верств населення та меншин, має стати невід’ємною частиною правової політики ЄС. Це не тільки сприятиме справедливому та ефективному відновленню прав власності, але й зміцнить соціальну згуртованість та довіру до європейських інституцій.
Відновлення прав власності (реституції) в ЄС є багатогранним викликом, який вимагає комплексного підходу, що охоплює не тільки правові, але й технологічні, соціальні та міжнародні аспекти. Успіх у цій сфері залежить від спроможності ЄС адаптуватися до змінюваних умов, інновацій та потреб суспільства, а також від готовності держав-членів до співпраці та взаємодії в рамках єдиного європейського правового простору. Продовжуючи аналіз викликів і перспектив у сфері відновлення прав власності (реституції) в контексті інституціонального права ЄС, варто зазначити важливість міжсекторальної взаємодії. Розв’язання проблем, пов’язаних із відновленням прав власності (реституції), вимагає координації між різними секторами права, зокрема цивільним, адміністративним, кримінальним та міжнародним правом. Ця міжсекторальна взаємодія дозволяє створювати більш ефективні механізми захисту прав власників, забезпечуючи комплексний підхід до кожного випадку відновлення прав.
Особливе місце в цьому контексті займає застосування принципу взаємного визнання рішень судів держав-членів. Цей принцип є ключовим для спрощення та прискорення процесів відновлення прав власності (реституції), оскільки дозволяє визнавати та виконувати рішення судів однієї країни на території іншої без додаткових процедур. Проте для його ефективного використання необхідно подолати юридичні та адміністративні бар’єри, що ще існують між правовими системами держав-членів.
Цивільний кодекс України деталізує правові норми, пов’язані з власністю, визначаючи загальні принципи права власності, порядок набуття, користування, та припинення права власності. Статті 317 – 344 Цивільного кодексу встановлюють чіткі правила відносин власності, забезпечуючи таким чином правову базу для захисту прав власників та врегулювання можливих конфліктів. Кодекс спрямований на забезпечення балансу інтересів у сфері цивільних відносин, що створює надійну основу для ефективного функціонування ринкових відносин[4].
Важливим аспектом у сфері відновлення прав власності (реституції) є також забезпечення доступу до правосуддя. Це означає не тільки створення ефективних і доступних механізмів захисту прав власності, але й забезпечення можливості для всіх громадян звертатися до суду без непомірних фінансових та адміністративних бар’єрів. Розвиток альтернативних механізмів вирішення спорів, таких як медіація та арбітраж, може стати ефективним способом зниження навантаження на судову систему та забезпечення більш оперативного відновлення порушених прав. У контексті захисту прав власності на міжнародному рівні значне місце займає практика Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), що базується в Страсбурзі. Одним із ключових рішень у цій сфері є справа “Бронійці проти Польщі”, розглянута Судом у 2004 році. У цьому випадку ЄСПЛ визнав порушення статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право кожної особи на мирне володіння своїм майном. Суд зазначив, що держави мають обов’язок вжити всіх необхідних заходів для забезпечення захисту прав власності та виправлення ситуацій, де ці права були порушені. Рішення у справі “Бронійці проти Польщі” є важливим прецедентом, що підкреслює обов’язок держав забезпечувати ефективний захист прав власності громадян, та демонструє роль ЄСПЛ у вирішенні конфліктів, пов’язаних із порушенням цих прав[5].
Значна увага в контексті відновлення прав власності (реституції) має бути приділена також інформаційній підтримці та просвітництву. Громадяни та підприємства повинні мати легкий доступ до інформації про свої права та процедури їх захисту в рамках ЄС. Це включає інформацію про законодавство, судову практику, а також про доступні механізми підтримки та захисту. Розвиток цифрових платформ та онлайн-сервісів, які надають таку інформацію, може сприяти підвищенню правової обізнаності громадян та, відповідно, ефективності захисту їх прав.
У цьому контексті, особливе місце займає розвиток інфраструктури для захисту прав власності на цифровому ринку. Європейський Союз стикається з необхідністю адаптувати свої правові та регуляторні рамки до швидкого розвитку цифрових технологій. Це включає не лише захист інтелектуальної власності, але й регулювання цифрових платформ, захист даних та приватності, а також боротьбу з кіберзлочинністю, яка може загрожувати правам власності громадян та підприємств.
Розвиток судової практики Європейського Суду з прав людини та інших судових інстанцій ЄС у сфері прав власності відіграє важливу роль у формуванні єдиних підходів та стандартів. Прецедентне право, яке формується на основі рішень цих судів, дозволяє забезпечити уніфіковане тлумачення та застосування норм права у всьому Європейському Союзі, що сприяє стабільності правової системи та захисту прав власників.
Необхідність удосконалення механізмів міжнародної співпраці в сфері захисту прав власності вимагає від ЄС активної участі в міжнародних організаціях та ініціативах, таких як Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO) та Міжнародна організація з гармонізації торговельного права (UNCITRAL). Через таку співпрацю ЄС може сприяти розробці глобальних стандартів захисту прав власності, які враховують інтереси як розвинених, так і країн, що розвиваються.
Окремо слід зазначити роль громадянського суспільства та недержавних організацій у захисті прав власності. Активізація громадського контролю, залучення експертної спільноти та застосування інструментів громадянської участі можуть сприяти підвищенню прозорості та відповідальності в реалізації політик захисту прав власності. Це, в свою чергу, підвищить довіру громадян до правової системи та сприятиме створенню більш справедливого суспільства. Стратегія Європейського Союзу щодо захисту та відновлення прав власності (реституції) має бути багатовекторною, включаючи не лише правові та регуляторні ініціативи, але й активне використання технологічних інновацій, розвиток міжнародної співпраці та залучення громадянського суспільства. Такий підхід дозволить ЄС ефективно реагувати на сучасні виклики, забезпечуючи надійний захист прав власності та сприяючи сталому розвитку економіки та суспільства в цілому.
У висновку можна сказати, що інституціональне право ЄС і відновлення прав власності (реституції) є ключовими елементами у забезпеченні стабільного розвитку та правової стабільності як в межах Європейського Союзу, так і в Україні. Через динамічний розвиток глобалізаційних процесів і технологічних інновацій, виклики, пов’язані з захистом та відновленням прав власності (реституції), вимагають постійного перегляду правових рамок та адаптації до сучасних умов. Важливою є роль інституцій ЄС та національних урядів у формуванні ефективної та гнучкої системи захисту прав власності, що забезпечує баланс між потребами захисту прав власників та стимулюванням економічного розвитку.
Врахування міжнародного досвіду, зокрема досвіду Європейського Союзу, може стати корисним для України у процесі реформування власного законодавства та практик захисту прав власності. Залучення громадянського суспільства та забезпечення доступу до справедливого правосуддя є ключовими для створення довіри до правової системи та забезпечення захисту прав власності на національному та міжнародному рівнях. Таким чином, подальше вдосконалення законодавчих ініціатив, посилення міжнародної співпраці та інтеграція інноваційних технологій у процеси захисту та відновлення прав власності (реституції) стануть вирішальними у забезпеченні стабільності, справедливості та прогресу в цій важливій сфері.
Список літератури
- Rittberger, B., & Schimmelfennig, F. (2006). Explaining the constitutionalization of the European Union. Journal of European Public Policy, 13, 1148 – 1167. https://doi.org/10.1080/13501760600999474.
- В. С. Ржевська. Реституція // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с
- Конституція України : від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР : станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 04.03.2024).
- Цивільний кодекс України : Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV : станом на 30 січ. 2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 04.03.2024).
Справа “Броньовскі проти Польщі” (Broniowski v. Poland). HUDOC – European Court of Human Rights. URL: http://surl.li/reyiz (дата звернення: 04.03.2024).
НОВИНИ РОСІЙСЬКОМОВНОГО НЬЮ-ЙОРКА МАНХЕТТЕН БРУКЛИН КВІНС СТАТЕН АЙЛЕНД БРОНКС НЬЮ-ДЖЕРСІ новини США
Leave a Reply